что делать

-ся робити, -ся; а отвлечённее - діяти, -ся, продіяти, -ся, чинити, -ся; виробляти, -ся. [Що він, старий, тепер діятиме за світі? (Грінч.). Мати дуже турбувалася: що таке продіється з її сином? (Крим.). Ой, боже, що чинити? Благословіть нас, мамо, коровай виробляти]. Делать плохое что-либо - коїти, витворяти. [Спусти їм, то таке закоють! (Котл.)]. Делать своё дело исправно - справляти, -ся, правити. [Ат собі чоловічок був; а проте - своє діло правив (Конис.)]. Делать усердно - робити щиро, припадати до роботи, пильнувати. Делать лениво - робити як не своїми. Делать плохо, неаккуратно, нерачительно, нетщательно, кое-как, неумело - партачити, партол[р]ити, базграти, поганити, паскудити, (реже) капарити, кремсати, глемуздати. [Роби добре, не паскудь]. Изо всех сил делает - як не перерветься! Делать очень энергично (шутл.) - перцювати. Делать медленно, мешкотно - длубатися, марудитися, мацатися, момсатися, робити як мокре горить, як через пень колоду тягти. Делать легко, как бы играя - за играшки робити. [Та це вона за играшки зробить!]. Делать иначе - иначити, переиначувати, переинакшувати. Делать не спеша, с толком - покладаючи робити. Делать с оглядкой (шутл.) - позирати на задні колеса. [Позирай, дівко, на задні колеса (Конис.)]. Делать по своему - чинити свою волю, своїм робом (ладом) ходити, своїм богом робити (піти), узяти свою волю, робити по- вподобі. Делать кому приятное - догоджати, чинити кому втіху. Делать наперекор - насупереки йти з ким, бороздити кому, що. Делать по примеру - у слід іти. [У слід старої попаді йде (Конис.)]. Он может делать, что хочет - йому вільний світ (вільно) робити що хоче. Что будешь делать? - що маєш робити? Ничего не делать - байдики бити, лежня (лежники) справляти, посиденьки справляти, ханьки м'яти, бимбувати. [Бимбує, як жид у шабаш]. Решительно ничего не делает - і за холодну воду не береться (не візьметься), ані до холодної води, ні кує, ні меле. От нечего делать - знічев'я, від нічого робити. Делать кого чем - наставляти, настановити кого за [на] кого. [Настановлено його за соцького]. Делать, -ся, сделать, -ся - ставати, -ся, стати, -ся (о многих - постати). [Хто стається вівцею, того вовк з'їсть (Ном.). Ходім, сестро, лугами та постанем квітками (Чуб.)]. Делаться каким-л. - …ішати, …-шати (от сравн. степ.), напр. дурнішати - делаться глупым, гладшати - д. жирным, гіршати - д. хуже. Делающий, -щая всё по своему - своєумець, -мка. [Така вона своєумка, непокірлива (М. Вовч.)]. Делающий, -щая за раз несколько дел - семидільник, -ниця.

* * *

1) майстер (-тра), (очень гредко) майстро (-ра); ум. майстерок (-рка), майстрочко. [По роботі пізнати майстра (Номис). Сякий-такий майстерок, а натесав трісочок (Приказка)]. Золотых дел -тер - золотар (-ря), золотарник (-ка), золотник (-ка), ум. золотарик, золотничок (-чка). Каретный, тележный, экипажный -тер - стельмах (-ха). Корабельный -тер - корабельний майстер, корабляр (-ра), корабельник. Оружейный -тер - зброяр (-ра), збройов(н)ик (-ка), зброєроб, (устар.) пушкар (-ря); (ружейный) рушничник, рушничний майстер. Седельный -тер - сідляр (-ра), кульбачник. Часовой -тер - годинникар (-ря), (устар.) дзиґарник, дзиґармайстер (-стра). -тер-специалист - фаховий майстер, фахо[і]вець (-хо[і]вця). -тер цеховой - цеховий майстер, цеховик (-ка). Горе -тер - попсуй- майстер, (пренебреж.) партач (-ча), (добродушно) майстер-шпичка. Дело -ра боится - діло майстра знає. Если не -тер, то и не берись делать - коли не коваль, то й заліза не погань; коли не пиріг, то й не пирожися (Приказки);

2) (искусник) майстер, майстерник, митець (- тця), мистець (-ст(е)ця), умілець (-льця), (фам.) мастак (-ка), мистюк (-ка); срв. Искусник и Мастак. -тер в чём, на что, что делать - майстер, майстерник, митець, мистець, мастак, мистюк, тімаха, зугарний, зугарен, кебетний, дотепний, удатний, майстерний на що, до чого, що робити. [Майстер до чужих кайстер (сумок) (Приказка). Незрівнянний майстер на життьові контрасти (изображать жизненные контрасты) (Єфр.). Ви справді митець говорити промови (Н.-Лев.). Митець до танців (Свидниц.). Мистець пити (Куліш). Я до жалю не мастак (Котл.). Зугарний теревені правити (Сл. Гр.). На ябеди кебетний (М. Левиц.). На що, на що, - на це (плести ясла) дотепний був (Глібов). Біля Рози вдатний він на жарти (Самійл.). Я майстерний до сього діла (Сл. Гр.)]. Большой -тер выпить - великий недурень випити (Куліш). Не -тер - не майстер, не митець, не мистець, не мастак, незугарний и т. п. Он -тер своего дела - він на своє діло майстер, він знавець свого діла, він фаховець у своїй справі. -тер на выдумки (забавные) - майстер (митець, мистець) на вигадки, штукар (-ря), чмут (-та). [На всі вигадки митець (Свидниц.)]. -тер на все руки - майстер (митець, мистець) на все, (майстер) на всі штуки, моторний, моторливий, моторнячий на все, зугарний (кебетний, удатний) до всього. [О, він на всі штуки! (Звин.). Моторнячий на все (Хорольщ.)];

3) (квалифиц. рабочий, старший в производстве) майстер. [Треба притягати до права майстрів, що випускають поганий хліб (Пр. Правда)]. -тер младший, старший - майстер менший, старший;

4) (о художнике, писателе и т. п.) майстер. [Кращі речі світових майстрів (письменства) (Грінч.)].

5) (учитель) майстер, учитель, навчитель (-ля); (орденский) магістер (-стра);

6) (титул у англичан) мастер (-ра);

7) (охотн.: о гончей) передовик, передняк (-ка).

* * *

1) ма́йстер, -тра

2) ( искусник) ма́йстер, мите́ць, -тця́, мисте́ць, майсте́рник; маста́к, -а

I. сущ.

1) (знатные люди) значне панство, велике панство, вельможне панство, старшина, вельможество (Куліш);

2) (знатность) значність, вельможність (-ности).

II. гл.

1) знати, (ведать) відати що, про що, (буд. в смысле н. вр.) зазнати (-наю, наєш) (с оттен. помнить, ведать) кого, чого. [Хто-ж в світі знає, що Бог гадає (Номис). Секретар нічого не відав про цю справу (Кониськ.). Я батька й матери не зазнаю (Квітка)]. Не знаю, на что решиться - не знаю, на що зважитися. Если бы знать - якби знати, якби знаття. [Якби знаття, що в неділю буде година (Васильч.)]. По чём знать, как знать - хто теє знає! хто зна! Бог знает - бог зна(є), бог вість, святий зна(є). [Але святий теє знає, чи багато в нас таких найдеться (Руданськ.)]. Чорт знает что, откуда - ка-зна, кат-зна, чорт-віть, морока зна(є) що, звідки. Не знаю - не знаю, не скажу, (я не сведом) я не вістен про що, в чому. [А за який мій гріх - того не скажу (Кониськ.). Я про те не вістен (Кониськ.)]. Не знаю что делать - не знаю що робити, не дам собі ради, не знаю на яку ступити. Не зная - не знаючи чого, про що, несвідомо. Знать не знать (ведать не ведать) - сном і духом не знати. Знайте же - так знайте; щоб (аби) ви знали. [Аби ви знали, я вже й сам про це подбав (Крим.)]. Как дам тебе, будешь знать - як дам тобі, (то) будеш знати, буде про що розказувати. Знай наших - отакі наші! Знать в лицо (в глаза), по имени - знати на обличчя, на йм'я кого. Дать знать кому - дати знати, (известить) сповістити, подати звістку кому. [Як мене не буде, то я пришлю свого товариша дати тобі знати, що мене нема (Чуб.)]. Дать знать о себе - об'явитися, оповіститися, дати (подати) звістку про себе. Дать себя знать - датися (дати себе) в знаки, датися знати, датися в тямки кому. [Ще життя не далося в знаки (Мирн.). Дамся-ж я їм у знаки (Стор.). Чи ще-ж тобі не далася тяжкая неволя знати (Дума)];

2) (уметь, понимать что) знати що, тямити що, чого, вміти чого, знатися на чому, могти чого. [Вона уміла єдину забавку - плести вінки (Л. Укр.). Як паскудно наша молода генерація вміє рідної мови (Кониськ.). Він докладно тямив церковних служб і кохався в церковних співах (Черк.). А цієї пісні можете? (Звин.)]. Он -ет дело - він знає, тямить справу, діло. Делайте, как -ете - робіть, як знаєте, як тямите; чиніть (поступайте), як знаєте. Знать грамоте - вміти читати, вміти письма. Знать по немецки - знати німецької мови, могти по-німецькому. Знать толк в чём (смыслить) - знатися на чому, знати до чого, розумітися на чому, смак знати в чому. [Знався за пасіці добре (Сим.). Він знає до худоби (Берд. п.). Він на тому розуміється (Сл. Гр.)]. Знать совесть, стыд - мати сумління, сором (лице). Знай, нрч. - см. Знай.

III. нрч.

1) (видно, заметно) знати, видн[к]о, значно, слідно. [З ким стояла, говорила - підківоньки знати (Чуб. III). Та знать на вітерець збиралось (Свидн.). Значно, що господар (Федьк.). Красот твоїх (природо) у мене ані слідно (Крим.)];

2) (вероятно) мабуть, десь, десь-то, відай; см. Вероятно.

* * *

(на кого, на что, что делать) сподіватися, (реже) надіятися и (редко, зап.) сподіятися, надію мати (держати, покладати) на кого, на що, що робити, уповати, (диал., зап.) духвати на кого, на що; (чего: ожидать чего, рассчитывать на что) сподіватися, (редко) надіятися чого. [Сподівався дід на обід, та й не вечерявши спати ліг (Номис). Сподівалася його стрінути (Н.-Лев.). Од світу помочи не сподівайся (Крим.). Надіятись на себе тільки можна (Грінч.). Де сподієшся ніч ночувати, то там дві будеш (Чуб. I). На дядька Петра надію держала (Переяславщ.). На мене не вповай (Кониськ.). Добродію, засмілюсь уповати, що… (Куліш). На дядька не дуже духвайте (Свидниц.)]. -юсь на ваше слово - надіюся (уповаю) на ваше слово. -юсь, вы придёте? - сподіваюся, ви прийдете? Твёрдо -ться на что - покладати найпевнішу надію на що. На бога -дейся, а сам не плошай - бога взивай, а рук прикладай; на бога покладайся, а сам роботи не цурайся; роби, небоже, то й бог поможе (Приказки). На ветер -ться, без помолу быть - вітер мовчить, вітряк стоїть - не чекай дива, не буде млива.

* * *

покуситься (сделать что-л.) замірятися, заміритися, важитися, поважитися и важити, поважити, замахуватися, замахнутися. [Замірявся обікрасти, та не пощастило. І не важся цього робити]. -ситься на дерзкий поступок - поважитися на зухвалий учинок. -шаться на чью жизнь, на чьё имущество - важити, (оконч.) поважитися на чиє життя, на чиє добро, на кого, на що; робити, зробити замах на чиє життя, на кого, на що. Срв. Посягать. [Він на моє життя важить. На його зроблено було замах. Хто на моє здоров'я важить, той сам його не має (Ном.). На віщо-ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене козака молодого].

* * *

несов.; сов. - покус`иться

1) (на кого-что, делать что) заміря́тися, замі́ритися (на кого-що, робити що); ( пытаться) намага́тися, намогти́ся (робити що); ( пробовать) про́бувати, спро́бувати (робити що); ( умышлять) ва́жити, пова́житися (на кого-що); ( совершать покушение) роби́ти за́мах, зроби́ти за́мах (на кого-що)

2) (решаться на что-л.) нава́жуватися, нава́житися

недомислюватися и недомислятися, недомірковуватися, недорозуміватися, (не понимать) не розуміти, (грубее) не тямити, не могти втямити, (колебаться) вагатися, (быть неуверенным) бути непевним, (не знать, что делать, сказать и т. п.) не знати, що робити, сказати и т. п., (быть в нерешительности) (бути) ні в сих, ні в тих; (изумляться) дивуватися, чудуватися; (чаще как песенный оборот) не здумати думки, не змислити мисли. [Кохання своє він зустрів, як раптову катастрофу; спочатку він нічого не міг утямити й запитував себе, що-ж власне з ним робиться (В. Підмог.)]. Что же вы -ваете? всё ясно - чого-ж ви не розумієте (не (в)тямите, вагаєтеся, втямити не можете)? все ясно. -ваю, что бы это значило - не можу зрозуміти (втямити) (или не врозумію), що-б це мало значити (визначати, означати). Оставалось только -вать и удивляться - лишалося тільки дивуватися і чудуватися. Недоумевая - недомислюючись, недомірковуючись; не розуміючи, не тямлячи; вагаючись; см. ещё Недоуменно и Недоумение (В -нии). [Недомислюючись, я питаю себе: «Як се сталося?» (Крим.). «Тероризм не здається мені чимсь диким», - казав я, все недомірковуючись, куди це він гне (Крим.)].

* * *

позвать

1) кого (кликать) - кликати, покликати, звати, позвати кого, (крикнуть кого) гукати, гукнути кого и на кого;

2) безл. (тянуть, нудить) тягнути на що, куди, кортіти кого и кому (щось робити), бере, беруть кого що. Меня -вает на еду - бере мене їжа, кортить мене їсти, їсти хочеться мені, тягне мене на їжу. На рвоту кого -вает - блювати бере кого, воніти беруть кого или на воніти бере кого, з душі верне, (тошнит кого) нудить кого. Меня так и -вает в поле - мене так і тягне в поле, мене так і кортить у поле. Позванный - покликаний. Гости позваны - гостей покликано.

* * *

предварить

1) кого чем - упереджати, упередити, попереджати, попередити кого чим, запобігати, запобігти кого. -рить кого своим приходом - попередити (упередити) кого своїм приходом, попереду прийти за кого;

2) кого о чём - попереджати, попередити, перестерегати, перестерегти, остерегати, остерегти кого про що; срв. Предупреждать и Предостерегать. -рить кого об опасности - перестерегти, остерегти кого про небезпеку (перед небезпекою);

3) (предотвращать) запобігати, запобігти чому. -рить порчу продуктов присмотром - запобігти псуванню харчи доглядом. Предварённый - попереджений, упереджений; перестережений, остережений; запобіжений.

* * *

1) предвари́ть

2) (что-делать что-л. раньше чего-л.; опережать) випереджа́ти, ви́передити, попереджа́ти и попере́джувати, попере́дити (що); (несов.: предшествовать) передува́ти (чому); диал. упереджа́ти, упереди́ти (що)

3) ( уведомлять заранее) попереджа́ти и попере́джувати, попере́дити; диал. упереджа́ти, упереди́ти

1) (влечение к чему-л.) при́страсть, -ті

2) ( сильная любовь) при́страсть, жага́

3)

1) страх, -у, жах, -у

2) (то, что вызывает чувство страха, ужаса) страхі́ття, жах

3) (нареч.: очень, чрезвычайно) страх, страше́нно; ( много) си́ла; ( очень много) си́ла-силе́нна

4) в знач. сказ. страх

отсоветовать кому что (что делать) відраджувати и відраджати, відрадити, відраювати, відраяти кого що робити и кого від чого, розраджувати и розраджати, розрадити, розраювати, розраяти кого що робити и кому що. [Розраював єси мені похід сей (Куліш)]; відсуджувати, відсудити, збивати, збити кого. Я -вал ему жениться - я відрадив його женитися.

1) перед кем - стояти поперед кого, стояти, пристояти перед ким. [Він забув, де він, перед чиїм лицем пристоїть (Єфр.)];

2) за кого - см. Предстательствовать;

3) при чём - бути присутнім при чому, бути при чому;

4) кому (быть впереди, предвидеться) - бути перед ким, матися кому. [Мається й мені (маю й я) у військо йти. Малося мені (мав я) їхати на з'їзд]. Ему -ит большая работа - він матиме велику працю. Мне -ит далёкая дорога - я маю їхати в далеку дорогу. Мне -ит неприятный разговор - має бути в мене прикра розмова. Ему -ит большая опасность - має бути (загрожує) йому велика небезпека. Ему -ит большой подвиг - перед ним великий подвиг (велике діло). -ит кому что делать - має робити (зробити) хто щось. Вам -ит отвечать за это - ви маєте за це відповідати.

* * *

1) ( перед кем-чем - стоять) стоя́ти (перед ким-чим); ( представляться) уявля́тися

2) (в будущем предстои́т) ма́є бу́ти, бу́де ( будет впереди); ма́є відбу́тися ( должен произойти); чека́є ( ждёт впереди); тре́ба бу́де ( надо будет); доведе́ться ( придётся); ма́є (имеет, должен); передбача́ється ( предвидится)

приучиться привчатися, привчитися. при[за]вичатися, при[за]вичитися, звичатися, звичитися, зучатися, зучитися, при[у]звичаюватися, при[у]звичаїтися, принатурюватися, принатуритися, способитися; бути привченим, звиченим, при[за]виченим, зученим, призвичаєним, принатуреним до чого; срв. Привыкать. [Хай привчається до діла (Васильч.). Привчиться до панських звичаїв (Н.-Лев.). Зучивсь до бою (Куліш). Узвичаїлась во-польськи балакати (Свидн.)]. -читься (путём упражнений) что делать - наломитися (несов. наламуватися) до чого, що робити. [Тепер таки наломивсь балакати по-козацьки (Куліш)].

* * *

несов.; сов. - приуч`иться

неготовий. [Застав нас сонних, неготових його призив (Франко)]. -вый к чему, что делать - неготовий, (о человеке ещё) ненаготовлений до чого, на що, що робити.

(делать что-л. нестоящее внимания) робити (чинити, строїти) ка-зна-що, виробляти дурниці; (говорить вздор) верзти, плести, теревені правити.

* * *

1) ( говорить ерунду) моло́ти (плести́, верзти́) дурни́ці (дурни́цю, нісені́тниці, нісені́тницю, ка́зна-що)

2) ( делать ерунду) роби́ти дурни́ці (ка́зна-що)

делать что) воля, вільна воля. [Батько поїхав, тепер воля робити що хотя].

I. мест. неопр.

I. щось, (кое-что) дещо, (как сщ.) дещиця. [Я маю сказати вам щось (дещо) (Київ). Може в цій книжці є щось путнє (Кандід). Я маю дещо братові переслати (М. Вовч.). Ми хочемо розказати дещицю про місяць (Дещо)]. -то весьма удивительное - щось вельми дивне. -то невообразимое - щось неуявленне. -то поразительное - щось разюче, (невероятное) щось неймовірне. Взгляд и -то - погляд і дещо. -то иное - що (щось) инше. [Радить йому зовсім що инше, ніж досі правив (Кониськ.)].

II. Нечто - см. Нешто.

II. Не что) мест. указат.-отриц.

I. 1) (ничто не) ніщо не; (не что иное) не що(сь) инше, ніщо инше. -то в лесу трещит, что не медведь ломится - не що(сь) инше в лісі тріщить (ніщо инше в лісі не тріщить), а ведмідь преться (суне). -то возьмёшь - нічого не візьмеш. -то ему сделаешь - нічого йому не зробиш, (ничего с ним не поделаешь) нічого з ним не вдієш;

2) (с переносом удар. на отрицание - в косв. пад.). Нечого - нема(є) (прош. вр.: не було, буд.: не буде) чого, нема що, нічого; срв. Нечего 2 (отдельно). [Нема чого відписувати їм (Грінч.). Нічого з чужої мови на нашу перекладати (Крим.)]. Мне -го дать вам - мені нічого (мені нема чого, я не маю що или чого) дати вам. -го делать - а) нема чого (нічого) робити. Мне -го делать - я не маю що робити; б) нічого робити, (ничего не поделаешь) нічого не вдієш. От -го делать - зні[е]чев'я, від (з) нічого робити. [Знічев'я навіть згодилась дивитись, як розпинали трьох злочинців (Л. Укр.)]. -го сказать! - нівроку! нема що (й) казати! [Добра компанія буде, нівроку! (М. Левиц.)]. Больше (дальше) -го сказать - більше нема чого (нічого) сказати; (да и всё тут) та й годі! годі! [Сміх, та й годі! (Шевч.). Добре мені так, що годі! (М. Вовч.)]. Нечему - нема(є) чому, нічому. -му удивляться - нема з чого (на що) дивуватися, (незачем) нема чого дивуватися. Нечем - нема(є) чим, нічим. Не за что - нема(є) за що, ні за що. Не к чему - нема(є) до чого, ні до чого. Не на чем - нема(є) на чому, ні на чому. -чем сесть - нема на чому (ні на чому) сісти. «Спасибо!» - «-чем» - «Дякую!» - «Нема за що (ні за що)». Не на что - нема(є) на що, ні на що, нема(є) за що, ні за що. -что купить хлеба - нема(є) за (на) що (ні за (на) що) купити хліба. Не от чего - нема(є) від чого, ні від чого, нема(є) з чого, ні з чого. Не с чем - нема(є) з чим, ні з чим.

II. Нечто, нрч. (народн.) - (ничего) нічого; (вестимо) звичайно, звісно, а звісно, авжеж; (пожалуй) (не)хай і так; (ладно) гаразд, ну-ну. Дать то бы -то, да было бы за что - дати не важко (не страшно), аби було за що. «Бывал ли ты в Москве?» - «-то» - «Чи ти бував у Москві?» - «Звичайно (Авжеж, Звісно)». «Берёшь, что ли, полтину?» - «-то, давай» - «Береш півкарбованця,чи що?» - «Гаразд (Ну-ну), давай».

* * *

предоставить (право кому) давати, дати, надавати, надати кому що (право), (себе) застерегати, застерегти (собі право); (отдавать на волю чью) віддавати віддати (на волю чию), (себя) здаватися, здатися на кого, на що; (позволять) дозволяти, дозволити кому що (з)робити. -лять волю (свободу действий) - давати волю кому. [Він за день увесь садок обірве, коли дасте йому волю (Звин.)]. -лять на чьё-л. усмотрение, кому-л. на усмотрение - давати (віддавати) на волю чию, давати (віддавати) кому на волю, на призволяще. [Даю вам на волю (на призволяще) - як хочете, так і робіть]. -вляю себя на ваше усмотрение - здаюся на вашу волю, на ваш суд. -вить себя на волю судьбы, на волю случая - здатися на долю (на ласку долі), на випадок. -вьте это судьбе, на волю судьбы - дайте (віддайте) це на волю долі. -вьте это времени - дайте це на волю часові. -влять, -вить себе право - застерегати (застерегти) собі право. -влять право кому - давати (надавати) право кому. [Громада надала мені таке право (Звин.)]. -влять что в пользование чьё либо - давати що до користування кому. -влять в чьё-л. распоряжение - давати кому що до волі, на чию хіть (волю) здавати. -влять себя в чьё-л. распоряжение - здаватися на чию волю. -вить выбор (выбрать) - дати до вибору (дати вибрати) кому що. -вить кому жить как хочет (как угодно) - дати кому жити, як хоче. -вить кому делать, что хочет - дати волю чинити що-хотя. [Воля їм тепер чинити що-хотя (Куліш)]. -вить работу, службу кому - дати працю, посаду кому. -вьте мне это сделать - дозвольте (дайте, дайте мені волю) це зробити. -вьте мне это знать, решить - дозвольте мені це знати, вирішити. -тавь это мне (не мешайся в это) - полиши це на мене, не втручайся в це (в цю справу). Суд -вил мне подать ходатайство о помиловании - суд дав мені право (суд дозволив мені) прохати про помилування. Предоставленный - даний, відданий. -ный на волю судьбы - даний (відданий) на ласку долі. -нное кому право - (на)дане кому право. -ный самому себе - покинутий (полишений, зданий) на самого себе. Предоставляемый - даваний. -ться - даватися, надаватися, бути даним. -ется вам право - дається (надається) вам право. Судить об этом -ется другим - міркувати про це дається (на волю) иншим.

* * *

несов.; сов. - предост`авить

1) (давать в пользование что-л., давать возможность обладания кем-чем) дава́ти (даю́, дає́ш), да́ти (дам, даси́); ( отдавать) віддава́ти, відда́ти

2) (что - давать возможность делать что-л., распоряжаться чем) дава́ти, да́ти (що); (слово, право пользования) надава́ти, нада́ти (що, чого); ( оставлять) залиша́ти, зали́ши́ти, полиша́ти, полиши́ти (що); ( позволять) дозволя́ти, дозво́лити (що)

1) готуватися, лаштуватися, лагодитися, ладнатися, ладитися, споряджатися - до чого или що-небудь робити (готовиться к чему-л., собираться что-л. делать). [Довелося готуватися до екзамену (Крил.). У хаті прибиралися та лагодилися до весілля (Єфр.). Вона ладналася до балю (Крим.). Ладнається, лаштується, ладиться і т. и. їхати кудись];

2) (намереваться) братися, збиратися, вбиратися. [Посиділа я та й беруся додому (М. Вовч.). Мати посиділа, береться вже іти (Драг.)]. Готовлюсь, т.-е. имею в виду что-л. делать - маюся що робити. Готовься! (берегись! держись!) - начувайся! (от начуватися);

3) готовиться к смерти - ладнатися на смерть, лагодитися в божу путь; (снаряжаться) риштуватися, рихтуватися, споряджатися. [В дорогу рихтуватися. Риштуватися на війну (Рудан.)];

4) готовится что-л. новое, -тся война и т. д. (дело клонится к чему-л.) - береться, кладеться, заноситься - на нове, на війну і т. и. (неопр. - кластися, братися, заноситися). Готовится перемена к лучшему - кладеться (заноситься) на краще; (в погоде) кладеться на годину. [Дощик сьогодні клався, та не зірвався (Чуб.)];

5) (быть подготовляемым) - см. под 1. [Весілля усюди ладяться (М. Вовч.). Ярмарок почав споряджатися. Альманах лагодивсь до цензури (Грінч.)].

* * *

1) готува́тися, гото́витися, приготовля́тися; (собираться, снаряжаться) збира́тися, ла́годитися, лаштува́тися, ладна́тися, ла́дитися, рихтува́тися, споряджа́тися

2) ( что - надвигаться) насува́тися (що); зано́ситися (на що); ( назревать) назріва́ти (що); ( о событиях) готува́тися, готовитися (що)

3) страд. готува́тися, гото́витися; ла́годитися, ладна́тися, ла́дитися

произвести и произвесть

1) (творить, рождать) родити, зродити и породити, плодити, сплодити; (о земле) зрощати, зростити що; (создавать) творити, створити, витворяти, витворити що; (делать, совершать) робити, зробити, чинити, зчиняти, зчинити, учиняти, учинити, справляти, справити що; (служить причиной чего) спричиняти, спричинити що, спричинятися, спричинитися до чого. [Я-ж бо не своєю волею родивсь на світ, мене зродила природа (Крим.). Земля все була як камінь, хліба не родила (Рудан.). Де мерзлий ґрунт нічого не зроща (Грінч.). Нічого, опріч протесту та опозиції, система репресій не витворила (Єфр.)]. -сти на свет - зродити на світ, сплодити. [Та я-ж тебе зродила на світ. Я тебе годую (Крим.). Не той тато, що сплодив, а той, що вигодував (Номис). Та бодай тая річка риби не сплодила (Чуб. V)]. -сти из себя - вродити з себе, видати з себе. [Дощі не упадуть на землю, а земля буде як камінь і не видасть плода із себе (Стефаник)]. Страна эта -водит золото - країна ця родить (видачі) золото. Эта земля -водит много овса - ця земля родить (видає, зрощає) багато вівса. Ничтожные причины -водят часто большие перевороты - незначні причини спричиняються часто до великих переворотів (спричиняють часто великі перевороти). Это -ведёт хорошее действие - це справить (зробить) добрий вплив, це добре подіє. -дить, -сти впечатление на кого - справляти, справити, робити, зробити, чинити, вчинити враже[і]ння на кого, вразити кого. [Доклад Лаговського справив велике вражіння на з'їзді (Крим.). Той сон таке на мене зробив вражіння, що й не знаю (Кониськ.). Вражіння, яке вони чинили, нагадало мені Шіллерову баладу (Грінч.)]. -сти неприятное впечатление на кого - справити, зробити, вчинити прикре враження на кого, прикро вразити кого. Это событие -вело на него сильное впечатление - ця подія справила (зробила, вчинила) на його велике враження, дуже його вразила. -дить эффект, фурор - робити, чинити ефект, фурор. [Темні очі, натхнуті коханням, робили великий ефект (Неч.-Лев.). Його проповідь чинила фурор (Крим.)]. -сти чудо - справити, зробити чудо. [І указ сей чудо справив (Франко)]. -дить шум, беспорядок сумятицу - чинити, зчиняти, робити шум (галас, ґвалт), чинити, робити нелад, колот, бунт. [Він чинить у громаді всякий нелад (Грінч.). Погляди Д. Куліша зчинили превеликий колот і в московській, і в українській пресі (Грінч.)]. -дить, -сти опустошение - чинити, зчинити и учинити спустошення в чому, пустошити, спустошити що. -дить сон, испарину - спричиняти сон, випар. -дить давление - робити тиснення, натискати на що. -дить опыты - робити досліди;

2) (изготовлять, выделывать) виробляти, робити, виробити що, продукувати, спродукувати и випродукувати що. [Робітник виробляє ті прегарні матерії, з яких другий пошиє одежу (Єфр.). Хто робить багатство, той і повинен з його користуватись (Єфр.). Робітникові повинно-б достатися все те, що він власною працею виробить (Єфр.)];

3) (дело) переводити, перевести, робити, зробити; (исполнять) відбувати, відбути що. [Мусила стародавня Русь байдаками плавати і торги свої, і войни водою відбувати (Куліш). Атмосфера, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Н.-Рада)]. -дить следствие, дознание - переводити, провадити, робити слідство, дізнання. -дить допрос - чинити, переводити допит. -дить суд - чинити, відправляти суд. -дить ревизию - переводити (робити) ревізію, відбувати ревізію. [Сьогодні в волості одбувають ревізію (Звин.)]. -дить работу, уплату - переводити, справляти, робити роботу, виплату. -дить раздел - переводити (робити) поділ. -дить торговлю - вести, провадити торг. -дить учёт - робити облік чому. Воен. -сти смотр - перевести, зробити, учинити огляд;

4) что из чего, от чего - виводити, вивести що з чого, від чого. Он -дит свой род от знаменитых предков - він виводить свій рід під славних предків. Это слово -дят от греческого корня - це слово виводять від грецького кореня;

5) кого во что - промувати, попромувати кого в що. -дить, -сти в следующий чин - промувати, попромувати кого в вищий чин, ранг. Произведённый -

1) зроджений, сплоджений, зрощений; створений, витворений; зроблений, зчинений, учинений, справлений, спричинений;

2) вироблений, спродукований;

3) переведений, зроблений, відбутий;

4) виведений з чого;

5) попромований в що. -ться -

1) родитися, бути зродженим, плодитися, бути сплодженим, зрощатися, бути зрощеним; творитися, бути створеним, витворятися, бути витвореним, чинитися, зчинятися, бути зчиненим, учиненим, справлятися, бути справленим, спричинятися, бути спричиненим;

2) вироблятися, бути виробленим, продукуватися, бути спродукованим;

3) переводитися, бути переведеним, робитися, бути зробленим, відбуватися, бути відбутим. [Вибори до 3-ої й 4-ої дум всюди в Росії, а найбільше на Україні, переводились силами духовенства (Н. Рада), Робота дружніше одбувається, коли йде плавним, рівним ходом (Єфр.)]. Продажа -дится - продаж провадиться, торг ведеться;

4) виводитися, бути виведеним з чого и від чого;

5) промуватися, бути попромованим.

* * *

1) ( делать) роби́ти, зроби́ти; ( совершать) учиня́ти, учини́ти; (проводить, выполнять) прова́дити (несов.), прово́дити, провести́

2) (вырабатывать, изготовлять) виробля́ти и виро́блювати, ви́робити и повиробля́ти и повиро́блювати, несов. продукува́ти

3) (вызывать, порождать) виклика́ти, ви́кликати, роби́ти, зроби́ти; ( впечатление) справля́ти, спра́вити; (причинять, становиться источником чего-л.) спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти

4) (давать жизнь, рождать) роди́ти и поро́джувати, породи́ти

5) ( создавать) ство́рювати, створи́ти, утво́рювати, утвори́ти

6) (кого в кого-что, кем - присваивать звание, чин) підви́щувати, підви́щити, підви́шувати, підви́сити (кого в кого-що), надава́ти, нада́ти (кому що)

7) (несов.: устанавливать происхождение кого-чего-л.) виво́дити

зажарить

1) засмажувати засмажити, запікати, запекти, прягти, спрягти, (на сале) зашкварювати, зашкварити. -рить яичницу - спрягти яєчню. -рить жаркое - засмажити печеню. Солнце -рило меня - сонце запекло (засмалило) мене. Зажаренный - засмажений, запечений, спряжений, зашкварений;

2) (энергично что-л. делать) жарити, зажарити, затинати, витинати, затнути. [А він затинає гопака!].

* * *

несов.; сов. - заж`арить

1) зажа́рювати, зажа́рити, засма́жувати, засма́жити и мног. позасма́жувати; (преим. маслом, салом) зашква́рювати, зашква́рити; ( печь) пекти́ (печу́, пече́ш), спекти́

2) (перен.: энергично, с азартом делать что-л.) шква́рити и зашква́рювати, зашква́рити, затина́ти, затну́ти и затя́ти, -тну́, -тне́ш